Злий викладач інформатики, серед іншого, використовує обчислювальну потужність своєї техніки для розваг. Для цього він не пожалів більше грошей на відеокарту, більше оперативної пам’яті та кращий процесор. Ну, не геймерська система, але останній Call of Duty та GTA їздять практично на максимальних налаштуваннях.

Взагалі-то мої ігрові смаки не співпадають із смаками переважної більшості народонаселення. Я не граю в командні, онлайнові ігри, фермера популярні казуалки, ну і, взагалі, ігри, що сучасні обивателі вважають нормальними. Навіть у GTA я граю не тому, що там можна стріляти, мочити та ганяти, а тому, що там величезний неперервний ігровий рівень, по якому можна пересуватися в будь якому напрямку на будь чому.

Ах, так, мало не забув — коли нормальний ігровий процес мені набридає, я використовую чіти і починаю збочуватися всіма можливими способами. Наприклад, ставлю на GTA San Andreas spaceeinstein's all-in-one mod, де є нормальне безсмертя — навіть від вибухів та падінь з висоти. Крім того, невразливим стає транспорт, в якому ти їдеш. Отже, я сідаю в кукурудзяник (маленький сільськогосподарський літак, знайти його можна пройшовши від кар’єру через залізницю до якихось там зелених складів), пролітаю над військовою базою і повільно літаю над вулицями (на цьому літачку можна літати 70-80 км/год, повільніше, ніж авто на трасі), збираючи за собою шобло бобиків із злими копами. потім я лечу на водойму, оглядаюся і спостерігаю масові синхронні стрибки у воду всього шобла. Коли бобик падає у воду, у нього синхронно відчинаються всі чотири дверцята, з них синхронно вилазять чотрири ФБРівця і синхронно тонуть. Це цікавіше, ніж мочити їх з базуки. Іще поліки, їдучи за тобою, непогано кидаються із високої гори — забув як там вона називається.

На воді теж є копи. На катерах. Вони не тонуть, але радісно викидаються за мною на беріг. У повітрі теж є копи. На вертольотах і вони реально заважають літати. Іще вони намагаються підлетіти під мене. Тоді я беру гідроплан (знизу від дамби — гідролітак та гідровертоліт), перелітаю дамбу і сідаю зверху на воду. Рівень води там значно вищий, ніж на решті водойм та у морі, але їх АІ цього не враховує і вони намагаються пролетіти піді мною, звичайно, топляться. Потім прилітають нові і, також, топляться. Навіть мочити їх не треба. А військовий вертоліт взагалі не знає про воду і топиться скрізь.

Поліцейський вертоліт, що літає над тобою і матюгається (може хто вслухався, з ігрових реплік можна підучити dirty English) можна, при великому бажанні, теж захопити. В ньому, взагалі-то, нікого немає і Карл Джонс нікого звідти не викидував (У США активно впроваджують безпілотники). Вертоліт як вертоліт, але коли ти з нього вилазиш, він знову починає матюгатися і стріляти, хоча вже сам не літає. Іще, крім вертольотів, до гавця пристає винищувач. Його теж не треба збивати, він сам убивається апстену, апгору та інший рель’єф місцевості, зманеврувати між яким на великій швидкості у пілота не виходить. Тобто, для цього достатньо залетіти або між хмарочсаоми, або між скелясті гори коло дамби. Перший варіант грозить тим, що ти сам не впишешся та упадеш і, хоч, літак та граваць-чітер невразливі, злетіти назад по вулиці, забитій розлюченими копами на бобиках, малореально (в мене виходило)

Іще цікаво дразнити копів на велосипеді. Ну, тобто, вони тебе наздоганяють, намагаються підрізати, але ти просто перестрибуєш машину і їдеш далі. Можна заїхати на велотрек — копи, звісно, їдуть слідом. На велотреці вони кумедно перекидаються, спалахують і вибухають. Самі — не треба ні в кого стріляти. Якщо ти на машині — можна знайти коло одного села старий зруйнований місток, що юзається як трамплін. Збираєш за собою шобло розлючених копів на бобиках, неспішно (але так, щоб самому не впасти) стрибаєш через місток і оглядаєшся назад на те, як копи падають у воду. Назв місцевостей не пригадаю.

Можна на повільному літачку сісти на авіаносець. Можна, навіть, в авіаносець — на ангарну палубу, там збоку є дірка. Можна покататися на поїзді, пресуючи злих копів та військових, що не читали плакатів на вокзалах про те, що по коліях ходити а, тим паче, їздити зась. Можна взяти двомоторний старенький "Дуглас" і таранити ним вертольоти (я невразливий, нагадую і мій транспорт також). Можна встановити модель Ан-225, спавнити його на аеродромі, завантажити туди декілька танків і перевезти на інший аеродром. Але фізична модель у GTA не дуже гарна — спробуйте провезти авто на автовозі, така сама фігня виходить із літаком. Ще я хотів встановити Титанік, але воно, падлюка, глючило і гальмувало безбожно, тому від ідеї відмовився. Ну, коротше, на цьому мені GTA San Andreas набридає і я переходжу до інших ігор.

Ще одна гра, де я люблю збочуватися — Half Life 2 та його моди. Ну, там сам Бог велів, враховуючи потужний рушій та Source SDK від розробника. Тут немає стільки свободи руху, але особливо талановиті та явно психічно врівноважені особи зробили Smod, де можна займатися канібалізмом, є всілякі екзотичні зброї і до сюжету додано лулзи. Для людей творчих є Garry's mod. Я в ньому вирішив скоротити собі дорогу каналами, обладнавши аеробот повітряними кульками, налаштувавши їх підйому силу так, щоб нормально летіти. Але комбайни, падлюки, мене збили, тому довелося з ним розбиратися, також за допомогою повітряних кульок. Особливо класно за їх допомогою боротися із менхеками — ті потім безпорадно борсаються під дахом.

Хоч і фізику халфи хвалять, Garry's mod виявляє її серйозні косяки, зокрема у силі персонажів. Баггі легко збиває ворогів, але якщо його прив’язати до живого метрокопа — потягнути не вдастся. Натомість, вороги можуть тягнути дуже багато. Наприклад, швидкий зомбі бігав і зовсім не помічав прив’язаного локомотива (razortrain), доки його ним не пришибло. Дуже смішно причепити до швидкого зомбі декілька кульок і спостерігати як він з ними бігає. Що цікаво — що кульки легко пробиваються із пістолета, але ніяк не лопаються ломиком.

Цікаво було перевірити апетит барнакла — комбіни чомусь не помічають його язика, можна за ним від них ховатися — одного разу захавав аж чотирьох. Цікаво, як він не відірвався від стелі, з’ївши скільки хрючева. І куди воно в нього влізло? А зомбиків, зараза, не їсть. До речі, цілого мурашиного сторожа з’їв — я його для цього спавнив у каналах коло моста.

В нормальному ігровому процесі моя улюблена зброя — граната. Бо вона підла.

Є ігри, в які я граю без збочень. Квести, наприклад. Не скажу, що я їх сильно люблю, але Myst III Excile та обидві частини Syberia пройшов чесно. Там сенсу чітити немає і лулзів взагалі не видно. Ще я гуляю у класику — Тетріс та Реверсі. Вони в мене на телефоні.

Тепер до ігор, в які мало хто грає. Це симулятори ліфта Ship Simulator та Trainz. Це не динамічні ігри із тривалим ігровим процесом — більшість не витерпить всидіти годину, помаленьку тягнучи товарняк по гірських серпантинах, чи помаленьку вилазити із Роттердамської бухти на 300-метровому контейнеровозі. Зате тебе ніхто не вбиває, не доганяють копи, коротше — конструктивна цяцька. Trainz, взагалі, дозволяє робити користувацькі карти та контент, тому обріс фанатами та задротами із їх сайтами. У СНДшних можна розжитися на моделі задрипаних приміських електропоїздів, іншого рухомого складу. Серед великої кількості УГ трапляються достойні екземпляри із нормальними текстурами, реалістичною озвучкою та інтер’єром. Зокрема, до плацкартного вагону не вистачає хіба запахів вагонного сортира та ковбаси із чийогось тормозка. Однією особливістю гри є те, що поїзди можна програмувати, тому легко побути не тільки машиністом, а-й пасажиром — ковбасу нескладно купити в найближчому гастрономі, зробити з нею бутерброди, пів дня потовкти їх у сумці і насолоджуватися поїздкою. Звичайно, далеко не весь рухомий склад так якісно промальований, багато пасажирських вагонів просто не мають інтер’єрів, навіть у деяких локомотивів вони відсутні. Також різної якості трапляються карти — від відверто недороблених, до величезних просторів із ландшафтами, робочою сигналізацією, скриптами та іншим.

Ну і наостанок зазначу, що граюся я мало. На ноутбуці взагалі ігор немає, хіба що десь там завалялися треті Герої, але я забув коли їх запускав.